Вікі Енциклопедія громадянського суспільства в Україні
Advertisement
Андрій Гайченко

Андрій Гайченко

Андрій Віталійович Гайченко (народився 26 січня 1984 року, Київ) – український державний службовець, і громадський діяч, правознавець. Заступник Міністра юстиції України з питань виконавчої служби.

Життєпис[]

У 2006 році закінчив Міжрегіональну Академію управління персоналом за спеціалізацією «Комерційне та трудове право». Присвоєно кваліфікацію магістр права.

Трудову діяльність розпочав у 2005 році – на посаді головного юрисконсульта, згодом – начальника сектору судової роботи відділу врегулювання спорів, заступника керівника відділу врегулювання спорів – начальника сектору судової роботи юридичного управління Головного офісу АКБ «Укрсоцбанк».

З жовтня 2008 року по квітень 2009 року – директор ТОВ «Юридична компанія «Контракт».

У 2009 – 2017 роках працював на посаді начальника управляння претензійно-позовної роботи Юридичного департаменту ПАТ «Укрсоцбанк».

З 2017 по 2018 – адвокат Адвокатського об'єднання «Інтегрітес».

З травня по грудень 2018 року – начальник Управління роботи з правоохоронними органами ПАТ «Брокбізнесбанк».

З травня по вересень 2019 року – Радник Голови правління АТ «Скайбанк».

29 вересня 2019 року – заступник Міністра юстиції України з питань виконавчої служби

Голова Третейського суду при Незалежній асоціації банків України (з моменту заснування у 2015 році до 2019 року).

В Міністерстві юстиції України[]

Головними пріоритетами в роботі на посаді заступника Міністра юстиції України обрано ліквідацію корупційних практик та ризиків у Виконавчій службі та сфері експертного забезпечення правосуддя, підвищення рівня виконання судових рішень.

Запровадив автоматизоване анонімне тестування для осіб, які мають намір отримати (підтвердити) кваліфікацію судового експерта. Збалансував вплив керівників інститутів судової експертизи на експертів – дисциплінарні та кваліфікаційні повноваження передані від інститутів Міністерству юстиції, Ініціював оновлення складу та порядки роботи Дисциплінарних комісії та розширення переліку судових експертиз, які можуть проводити приватні експерти.

Ініціатор проведення другого етапу реформи виконавчої служи з метою ліквідації "сірих" схем заволодіння активами. Головними елементами реформи є закріплення жорсткішого, ніж тепер, принципу територіальності під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження; установлення обов'язку приватного виконавця перевіряти інформацію про наявність інших виконавчих проваджень щодо того самого боржника до відкриття виконавчого провадження; надання права третім особам, права й законні інтереси яких порушено під час виконавчого провадження, подавати скарги на дії приватного виконавця; надання приватним виконавцям розширених прав щодо злісних неплатників за виконавчими документами (зокрема, розширення сфери застосування права виконавця на позасудове винесення рішення про обмеження права на виїзд боржника за кордон або на керування транспортним засобом, яке добре себе зарекомендувало у справах про стягнення заборгованості з аліментів); перегляд системи стягнень за невиконання законних вимог виконавця й ухилення боржника від виконання рішення.[1]

Для підвищення ефективності виконання судових рішень ініціював та впровадив автоматизацію низки процедур.

Є прихильником доктрини Rule of law – ніхто не може бути вище закону, усі рівні перед законом, ніхто не може бути покараний інакше як у встановленому законом порядку і виключно за його порушення.

Примітки[]

Посилання[]

Статті Андрія Гайченка:

Інтерв'ю з Андрієм Гайченком та його брифінги:

Advertisement