Гончаренко Олег Русланович (д.н. 10 березня 1992 року в м. Київ) - український економіст та громадський діяч. Співзасновник, ідеолог та член правління громадської організації "СПРОТИВ".
Життєпис[]
Родина[]
Народився 10 березня 1992 року у Києві в родині українських інженерів. Батько з родини військових, за освітою інженер-механік. Дід по батьковій лінії закінчив Чернігівське льотне училище, був льотчиком Як-38.
Матір з сім'ї інженерів, за освітою інженер-будівельник. Родина матері працювала на Чернігівському підприємстві ХімВолокно.
Прадід воював в Другій світовій війні.
Прапрадід був заможним селянином, більшовицькою владою був розкуркулений і відправлений у заслання на Соловки. Загинув в концтаборі.
Освіта[]
Закінчив спеціалізовану школу з поглибленим вивченням англійської мови №98 у м. Київ.
Навчався в КНУБіА за спеціальністю Інженер механік будівельних машин і обладнання.
Навчався в КНУ ім. Т.Г. Шевченка за спеціальністю Міжнародне екологічне співробітництво.
Громадська діяльність[]
Брав участь у подіях Революції Гідності 2013-2014.
Був членом партії "5.10" у 2014-2015 роках.
З осені 2016 по 20.07.2019 був активним учасником партії "Рух Нових Сил Михайла Саакашвілі".
Брав участь в акціях протесту з вимогою імпічменту президента Порошенка.
Брав участь в акціях протесту "Гроші на ЗСУ".
Веде курс лекцій на тему "Основи економічних свобод" в рамках навчальної програми ГО СПРОТИВ.
Поширює ліберальні цінності у медіа Нова Економіка через Tik-Tok та Instagram, де займається начиткою українською мовою аудіокниг видатних економістів австрійської школи, які розміщені в безкоштовному доступі на сервісах Spotify та Apple Podсasts.
Участь у російсько-українській війні[]
З квітня 2022 по 1 вересня 2022 перебував у складі добровольчого батальйону Карпатська Січ. З 1.06.22 по 1.09.22 виконував обов'язки на адміністративній посаді на території Харківської області, в бойових діях участі не приймав.
Погляди[]
Захоплюється економічною теорією, є прихильником Австрійської економічної школи. Виступає за необхідність радикальних ліберальних економічних реформ за прикладом шокової терапії в країнах Балтії, Східної Європи та Грузії.
В оцінці держави підтримує теорію Франца Опенгеймера. Вважає що "Держава - це приватна власність бюрократії", внаслідок чого є прихильником мінімальної бюрократії та максимального захисту прав власності.
Є прихильником економічної доктрини laissez-faire.
В своїх економічних поглядах найбільше слідує поглядам видатного економіста українського походження Людвіга Мізеса, Йозефа Шумпетера та Фрідріха Гаєка.
Свою політичну ідеологію окреслює як лібертарний консерватор.
У військовій сфері переконаний, що запорукою сильної армії та національної безпеки є сильна, диверсифікована, глибоко інтегрована в світову та динамічно зростаюча економіка.
Переконаний що корупція, бідність та слабкість країни є лише наслідками проведення урядом лівої, інтервенціоністської економічної політики.
Особисте[]
Володіє українською, англійською та російською мовами.
Не судимий, не одружений, дітей не має.