Лигачова-Чернолуцька Наталія Львівна

Наталія Лигачова у 2014

Лигачова-Чернолуцька Наталія Львівна (народилася 5 січня 1962 у Владивостоці, Росія) — шеф-редакторка інтернет-видання «Детектор медіа» (з 2015 року). Член правління МФ «Відродження» (з 2015 року). Голова правління ГО «Детектор медіа» (з січня 2004; у 2004-2016 роках організація мала назву ГО «Телекритика»; 27 квітня 2016 року ГО «Телекритика» змінила назву на «Детектор медіа»).

У минулому шеф-редактор інтернет-видання «Телекритика» (2001-2015), директор ТОВ «Телекритика» (2006-2015).

Життєпис

Народилася 5 січня 1962 у місті Владивосток в Росії.

1965 року разом із родиною переїхала до міста Нікополь, Дніпропетровської області, де проживала рідня мами, Алли Лігачової (1928–2010).

Родина

• Чоловік — Дмитро Чернолуцький, 1957 року народження, співробітник факультету радіофізики Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка.
• Донька — Катерина Чернолуцька, 1991 року народження, випускниця Українського гуманітарного ліцею КНУ, бакалавр Кінгстонського університету, Лондон (2012 рік).

Освіта

Київський державний університет ім. Т.Шевченка, факультет журналістки (1979–1984).

Кар'єра

• 1984–1992 — редактор відділу соціологічних досліджень, редактор головної редакції кінопрограм, співавтор програм «Все про кіно», «Кіно без гри», Держтелерадіо УРСР, Державна телерадіомовна компанія України.
• 1992–1995 — оглядач, заступник редактора відділу культури, газета «Киевские Ведомости».
• 1995 — позаштатний кореспондент газети «Дзеркало тижня».
• 1996 — редактор відділу світської хроніки, журнал «Натали».
• 1996 — оглядач відділу культури, газета «День».
• 1997–2000 — редактор відділу ЗМІ та громадської думки, газета «День».
• 2000–2001 — заступник головного редактора, газета «День».
• 2001-2015 — шеф-редактор інтернет-видання про українські медіа «Телекритика». Сайт початково створено за фінансового сприяння Посольства США в Україні та міжнародної громадської організації «Інтерньюз-Україна», згодом протягом перших кількох років, сайт фінансово підтримували Фонд «Національний інститут демократії» (США), Фонд «Відродження» та інші західні грантодавці. З 2011 року входить до групи компаній «1+1» (до того — до медіа-холдингу «Главред-медіа»).[4]
• 2006-донині — засновник та голова правління ГО «Детектор медіа» (у 2006-2015 мало назву ГО «Телекритика»,).
• 2015-донині — шеф-редактор інтернет-видання про українські медіа «Детектор медіа».

Членство в урядових та громадських установах

• Член НСЖУ.
• Член Міжвідомчої робочої групи з аналізу стану додержання законодавства про свободу слова та захист прав журналістів (з 2011 року).
• Член Громадської ради при Держтелерадіо України.
• Член Національної комісії з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі при Президенті України (2005—2009 роки);
• Член Громадської ради при Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення (2005—2007 рр.),
• Член Громадської ради при Комітеті з питань свободи слова та інформації Верховної Ради України (2003—2008).
• Член Київської незалежної медіа профспілки та Незалежної медіа профспілки України.
• Голова Незалежної медійної ради (з 2016 року).

Нагороди і визнання

• Заслужений журналіст України (з червня 2007 року).
• Internews Netvork «Лідерство в ЗМІ» (США, 2008)
• Премія ім. Герда Буцеріуса «Вільна преса Східної Європи» (2011 рік, премія Фонду «Час» імені Ебелін і Герда Буцеріуса, Гамбург та Фонду «Свобода слова», Осло).
• Учасник рейтингу «100 найвпливовіших жінок України» (журнал «Фокус», 2006, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011, 2012 роки).
• Нагрудний знак Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення «За розбудову телерадіоінформаційного простору України» (? рік).
• премії Національної спілки журналістів України ім.І.Лубченка (2013).
• Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016).

Книги

Наталія Лигачова є співавтором, редактором та упорядником книг:

1. «Журналістська осінь-2002. Дискусія про тиск та політичну цензуру в українських медіа» (2003).
2. «Телебачення спецоперцій. Маніпулятивні технології в інформаційно-аналітичних програмах українського телебачення: моніторинг, методи визначення та засоби протидії»(2003).
3. «Інформаційні війни. Моніторинг теленовин та медіатехнологій під час президентської кампанії-2004 в Україні» (2005).
4. «Журналістська революція-2004. Події, люди, дискусії» (2005).
5. «Джинсова» свобода. Роль медіа у парламентській виборчій кампанії-2006" (2006).

Посилання

• https://uk.wikipedia.org/wiki/Лигачова-Чернолуцька_Наталія_Львівна
• https://www.facebook.com/profile.php?id=100004481611680