Вікі Енциклопедія громадянського суспільства в Україні
Advertisement

Проект «Доктрини економічної безпеки»

Станом на 26 лютого 2019

Загальні положення[]

Військова агресія Російської Федерації, яка відбулась у 2014 році, призвела до прямих економічних втрат, зокрема анексії Криму, окупації українських територій, втрати контролю над крупними об’єктами промисловості, руйнації об’єктів інфраструктури, збільшення бюджетних видатків на оборону та соціальну підтримку біженців. Також наслідками агресії стали непрямі економічні втрати, що у поєднанні із високим рівнем корупції та несприятливим бізнес-кліматом, призвели до «втечі» капіталів, значної девальвації національної валюти, катастрофічно низького рівня інвестицій, тощо.

За період з 2016 по 2019 роки Україні вдалося відновити макроекономічну стабільність, стимулювати зростання ВВП, збільшити реальні доходи населення, зменшити рівень тіньової економіки, запустити реформи у більшості сфер, в тому числі і економічній, проте перед Україною продовжують стояти внутрішні та зовнішні виклики, що загрожують національним економічним інтересам.

Все це обумовило необхідність сформувати комплексний підхід у ідентифікації загроз для національних економічних інтересів із розробкою заходів, які б дозволили нейтралізувати їх негативні наслідки та зменшити ймовірність їх виникнення у майбутньому.

Доктрина економічної безпеки України (далі – Доктрина) визначає національні інтереси України в економічній сфері, загрози їх реалізації, напрями і пріоритети державної політики в економічній сфері.

Правовою основою Доктрини є Конституція України, закони України, Стратегія національної безпеки України, затверджена Указом Президента України від 26 травня 2015 року № 287 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року «Про Стратегію національної безпеки України», а також міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Терміни, що вживаються у Доктрині, мають таке значення:

Економічна безпека – це захищеність економічної системи країни від негативних впливів внутрішніх та зовнішніх загроз, дієві інституції та сукупність заходів, які спрямовані на ефективний захист національних економічних інтересів, а також умови, що сприяють сталому та збалансованому зростанню національної економіки.

Інституціональна безпекова компонента – характеризує інституціональну спроможність держави забезпечити подолання існуючих інституційних дисфункцій, які спотворюють ринкові сигнали і деформують господарську поведінку економічних агентів, змінюючи тим самим їх мотивацію у сфері господарської діяльності, а також знижують ефективність господарюючих суб’єктів внаслідок нарощування їх трансакційних витрат.

Фінансова безпекова компонента – стан захищеності інтересів держави у фінансовій сфері, або такий стан бюджетної, податкової та грошово-кредитної систем, який гарантує спроможність держави формувати, зберігати від знецінення та використовувати фінансові ресурси для забезпечення соціально-економічного розвитку та обслуговування фінансових зобов’язань.

Макроекономічна безпека – це стан економіки, при якому досягаються збалансованість макроекономічних відтворювальних пропорцій, стійкість економіки до внутрішніх та зовнішніх дестабілізуючих факторів та здатність до сталого економічного розвитку.

Соціально-демографічна компонента характеризує спроможність держави забезпечити гідний і якісний рівень життя населення, а також створення умов для розвитку людського капіталу як найважливішої складової економічної безпеки країни, а також достатнього рівня забезпеченості країни трудовими ресурсами, що забезпечують її сталий розвиток.

Енергетична безпекова компонента – характеризує умови, за якими здійснюється отримання первинних енергоресурсів в країні (власний видобуток та імпорт), умови їх переробки та передачі, що визначають економічні, екологічні, соціальні та безпекові умови енергозабезпечення споживачів в Україні.

Зовнішньоекономічна безпекова компонента – характеризує стан відповідності зовнішньоекономічної діяльності національним економічним інтересам, що забезпечує мінімізацію збитків держави від дії негативних зовнішніх економічних чинників та створення сприятливих умов для розвитку економіки завдяки активній участі у світовому розподілі праці.

Інфраструктурна безпекова компонента – характеризуєрівень надійності роботи транспортних сполучень та інфраструктури загалом, які забезпечують належне функціонування логістично-виробничих ланцюгів в країні, надійні обсяги та якість перевезень вантажів та пасажирів.

Мета Доктрини[]

Мета Доктрини є формалізувати підходи до виявлення та ідентифікації загроз, охарактеризувати їх та визначити основні напрями державної політики щодо їх нейтралізації або мінімізації негативного впливу.

Національні інтереси України в економічній сфері[]

Національними інтересами України в економічній сфері є:

  1. створення стійкої, конкурентоспроможної, соціально спрямованої ринкової економіки та умов для випереджаючого розвитку науково-технічного потенціалу країни, нарощування національного багатства;
  2. досягнення рівня життя населення та соціально-політичної стабільності, властивих економічно розвиненим країнам;
  3. зайняття належного місця у світовому поділі праці та міжнародних економічних відносинах яке відповідає природним, трудовим та інтелектуальним ресурсам, економічному та геополітичному потенціалу України;
  4. забезпечення гарантованого захисту національної економіки, суспільства, життєво важливих інтересів держави в умовах виникнення або посилення внутрішніх та зовнішніх загроз.

Критерії економічної безпеки[]

До критеріїв економічної безпеки входять:

  • Здатність економіки функціонувати в режимі розширеного відтворення усіх видів капіталу, насамперед людського.
  • Рівень зовнішнього і внутрішнього боргу і можливості його погашення.
  • Забезпеченість економіки стратегічними ресурсами.
  • Достатній запас міцності за рівнями бідності, майнової диференціації населення і безробіття, до максимально допустимих з позиції соціально-економічної стабільності суспільства.
  • Стійкість фінансової системи.
  • Доступність для населення освіти, культури, медичного і соціального обслуговування, пасажирського транспорту і масових видів зв’язку, а також житла і комунальних послуг.
  • Стійкість економіки по відношенню до потенційних недружніх дій торговельних партнерів (ембарго, санкції, торгівельні війни, тощо)

Характеристика загроз економічної безпеки[]

В сфері інституціональних загроз економічної безпеки:

1. Риси суспільної свідомості, що заважають створенню сильних ринкових та демократичних інститутів

2. Неформальні інститути, відносини, та структури, що суперечать формальним та викривлюють їх; невиконувані норми

3. Інституційні конфлікти в системі вищої державної влади України (Президент-Уряд-Парламент)

4. Монополізація окремих галузей економіки, зрощування монополізації окремих секторів економіки з державною владою (штучний неформальний розподіл сфер впливу на економіку).

5. Високий рівень організованої злочинності у сфері економіки та її зрощування з органами державної влади (в тому числі, правоохоронними органами) та місцевого самоврядування.

6. Недостатня захищеність права власності через недосконалість системи правосуддя, недосконалість системи реєстрації прав на нерухоме майно, обмежені можливості оскарження недійсних правочинів тощо

7. Некомпетентність та корумпованість сфери державного управління та контролю

8. Низька довіра до державних інститутів, посилена дисбалансом між рівнями влади

В сфері фінансових загроз економічної безпеки:

1. Критичний рівень обсягу державного боргу та видатків на його обслуговування

2. Втеча капіталів за кордон і масове використання офшорних юрисдикцій та податкових гаваней для уникнення від оподаткування всередині країни

3. Критично високий рівень перерозподілу ВВП через зведений бюджет України та соціальні фонди

4. Неспроможність проведення комплексної реформи фіскальних (контролюючих) органів та реформи правоохоронних органів у сфері боротьби з економічної злочинністю

5. Невиконання надходжень від приватизації державного майна до державного бюджету

6. Не стабільність податкового та бюджетного законодавства

7. Не дотримання законодавчих вимог щодо бюджетних витрати на оборону і фінансування потреб безпеки

8. Макроекономічна дестабілізація в результаті негативного впливу світової фінансової кризи

9. Припинення макрофінансової підтримки від міжнародних фінансових організацій внаслідок невиконання Україною своїх зобов’язань

10. Посилення економічної агресії Росії та/або різке загострення військової агресії

11. Залежність банківського сектору від політики державних банків

В сфері макроекономічних загроз економічної безпеки:

1. Низькі темпи економічного зростання, застрягання у сировинно-промисловій пастці;

2. Світова економічна криза

3. Монополізація ключових секторів національної економіки

4. Значний рівень тінізації економіки

5. Значний обсяг контрабанди

6. Технологічна відсталість та низька продуктивність праці

7. Невідповідність більшості виробництв європейським та міжнародним стандартам

8. Переважно сировинна структура експорту

9. Низький рівень прямих іноземних інвестицій, висока вартість кредитних ресурсів

В сфері соціально-демографічних загроз економічної безпеки:

1. Загострення демографічної кризи в Україні

2. Трудова міграція

3. Неефективна державна політика, що спрямована на доступність і забезпеченні високої якості освіти

4. Неефективна державна політика, що спрямована на забезпечення соціального захисту населення

5. Неефективна державна політика, що спрямована на забезпеченні якісного медичного обслуговування населення

6. Неефективна державна політика, в сфері оплати праці, зарегульованість ринку оплати праці та трудових відносин

7. Продовольча криза

В сфері енергетичних загроз економічної безпеки:

1. Відсутність Стратегії розвитку енергетичного сектору до 2030 року, яка б відповідала критеріям та вимогам галузевої стратегії, та неможливість планувати потреби країни у енергоресурсах.

2. Ризик відсутності достатніх обсягів енергоресурсів в економіці (дефіцит) з наступних причин:

2.1. Критична залежність від імпорту енергоресурсів (нафти та нафтопродуктів, природного газу, ядерного палива, вугілля).

2.2. Неритмічність і перебої зовнішніх постачань енергоресурсів

2.3. Поглиблення фізичної та моральної зношеності активів, потенційне виведення з експлуатації атомних енергоблоків та маневрових блоків ТЕС без будівництва потрібних потужностей.

3. Подальше недофінансування та стагнація сектору через відсутність ринкового механізму ціноутворення, відсутність ринків: газу, електроенергії тощо.

4. Ризики аварійних відключень електроенергії, виходу з ладу мереж та техногенних катастроф.

5. Теракти, саботажі, диверсії та кібератаки, спрямовані на об’єкти генерації та енергорозподільчу інфраструктуру

6. Ризики нанесення шкоди українській економіці окремими гравцями сектору

7. Ризик несанкціонованої зупинки підприємств енергетичного сектора

8. Ризики інформаційних атак, мета яких – підірвати довіру до надійності функціонування сектору в цілому, надійності АЕС, безпечності ТЕС і тд

9. Ризик ненадання аварійної допомоги зі сторони РФ для збалансування обсягів виробництва та споживання електроенергії (в межах синхронізованих енергосистем) у випадку браку пікових генераційних потужностей (і відключення споживачів для підтримання частоти).

В сфері інфраструктурних загроз економічної безпеки:

1. Загальні загрози:

1.1. Відсутність довгострокової стратегії розвитку транспортної інфраструктури, яка відповідає вимогам стратегії та є частиною комплексної Економічній Стратегії України 2030Е

1.2. Нерівні умови доступу для бізнесу до транспортної інфраструктури

2. Загрози економічної безпеки, пов’язані з функціонуванням залізничного транспорту:

2.1. Знос інфраструктури, дефіцит локомотивної тяги, вантажних вагонів, що не дає можливість забезпечити всі вантажні перевезення українських виробників, у т.ч. експортерів

2.2. Дискримінаційна система залізничних тарифів, що призводить до нерівних умов ведення бізнесу

2.3. Погіршення якості обслуговування пасажирів, внаслідок неефективної тарифної політики та збитковості пасажирського сегменту

3. Загрози економічної безпеки, пов’язані з функціонуванням автомобільного транспорту:

3.1. Знос дорожньої інфраструктури та дефіцит автомобільних доріг високої якості, що може призвести до втрати потенційних обсягів українського експорту

3.2. Використання асфальтобетонних технологій при будівництві нових доріг, що може призвести до збільшення імпорту бітуму та більшої вартості будівництва

4. Загрози економічної безпеки, пов’язані з функціонуванням авіаційного транспорту:

4.1. Ризик втрати пасажиропотоку, вантажообігу, занесення України в «чорні списки» європейських операторів через нерозвинену мережу аеропортів та низький об’єм парку літаків

5. Загрози економічної безпеки, пов’язані з функціонуванням річкового транспорту:

5.1. Знос річкової інфраструктури як наслідок втрата потенційних обсягів річкових вантажних перевезень, загроза техногенної катастрофи

5.2. Невідповідність показника гарантованих глибин внутрішніх водних шляхів вимогам щодо безпеки судноплавства

6. Загрози економічної безпеки, пов’язані з функціонуванням морського транспорту:

6.1. Втрата Україною конкурентних позицій в Чорному морі, експортного та транзитного потенціалу, що обумовлено високими тарифами в портах та зношеною інфраструктурою

В сфері зовнішньоекономічних загроз економічної безпеки:

  • Відсутність чіткої системи взаємодії державних органів з питань забезпечення зовнішньоторговельної безпеки, нерозвиненість зовнішньоторговельної інфраструктури
  • Втягування України у торгівельні війни та зростання протекціонізму у світі
  • Введення Російською Федерацією санкцій проти чутливих статей українського експорту
  • Припинення постачання чутливого імпорту Російською Федерацією
  • Зниження глобального попиту на продукцію традиційного українського товарного експорту внаслідок технологічних змін
  • Деформації внутрішнього ринку, зумовлена неналежним виконанням зовнішньоекономічних домовленостей
  • Розбалансованість зовнішньої торгівлі

Напрями реалізації державної політики в сфері економічної безпеки[]

В сфері інституціональних загроз економічної безпеки:

  • проведення системного аналізу фундаментальних проблем суспільної свідомості, які заважають переходу до “відкритого доступу”, зокрема сприйняттю конкуренції, приватної власності, громадянської активності, демократичних інститутів, тощо
  • розробка та апробація прямих та непрямих засобів впливу на відповідні риси та стереотипи з прицілом на різні групи населення, зокрема через ЗМІ, соціальні мережі, телесеріали, та лідерів громадської думки
  • проведення постійної багаторічної просвітницької кампанії на основі цих напрацювань, з періодичним вимірюванням результатів та, за необхідності, коригуваннями
  • перегляд освітніх програм, починаючи з дошкілької освіти, з метою виховання цінностей, необхідних для успішної ринкової економіки та ліберальної демократії – зокрема, психології win-win, відповідальності, поваги до свобод, самоврядування та колективних дій, громадянських чеснот, підприємливості, тощо.
  • послідовне усунення можливостей для корупції та свавільного застосування законодавства за рахунок скорочення дискреції, виявлення та виключення подвійного трактування норм та суперечностей між ними, підвищення прозорості, спрощення процедур та їх автоматизації, утворення інституційних стримувань та противаг, дерегуляції та звуження державного втручання до мінімально необхідних меж, приватизації державних підприємств, тощо
  • реформа державної служби, проведення аудиту органів виконавчої влади, скорочення або ліквідація тих що не є потрібними, або фактично не виконують своїх функцій, глибоке реформування та перезавантаження уражених корупцією життєво важливих органів, по мірі ліквідації або заміни невиконуваних норм – запровадження принципу нульової толерантності до корупції, підвищення службових окладів службовцям та особовому складу силових органів, які пройшли «перезавантаження»
  • подолання колізій законодавства, які призводять до інституційних конфліктів (зокрема, дублювання повноважень різних державних органів).
  • посилення інституційної спроможності і незалежності АМКУ;
  • впровадження конкурентних моделей ринків, зокрема енергетичного, з відкритим доступом для всіх потенційних учасників;
  • проведення незалежної оцінки діяльності монополій та їх вплив на економічну безпеку країни;
  • підвищення транспарентності діяльності державних підприємств (або тих, де частка держави становить більше 25% або вона є мажоритарним власником), а також суб’єктів природних монополій, що становлять суспільний інтерес;
  • удосконалення механізму публічних закупівель, через зниження порогу для проведення допорогових закупівель, а також посилення відповідальності за вчинення дій, спрямованих на непроведення тендерів.
  • розробка Урядом комплексного плану заходів та політики у сфері протидії організованій злочинності.
  • координація зусиль правоохоронних органів у боротьбі з оргзлочинністю.
  • позбавлення Служби безпеки України повноважень розслідувати злочини у сфері господарської діяльності.
  • забезпечення формування незалежних від політичних впливів правоохоронних органів.
  • скасування «палочної» системи звітності правоохоронних органів про результати боротьби з оргзлочинністю та штучного підвищення такої результативності.
  • завершення судової реформи, зокрема, розширення залучення ради міжнародних експертів та представників громадських організацій до оцінки відповідності кандидатів на посаду судді критеріям доброчесності;
  • підвищення незалежності суддів, через посилення відповідальності за втручання в діяльність судових органів;
  • завершення формування незалежного антикорупційного суду України.
  • запровадження механізмів зовнішнього контролю судового процесу, відбору суддів, оцінки їхньої роботи, забезпечення належного рівня оплати їх праці.
  • перегляд моделі судів присяжних в Україні, зокрема, шляхом збільшення залучення громадян до процесу судочинства
  • запровадження інституту приватних детективів, уповноважених збирати докази в інтересах власників майна, допомагаючи органам розслідування.
  • забезпечення альтернативи для вирішення комерційних спорів у вигляді дієвої системи третейських судів.
  • забезпечення формування єдності судової практики через діяльність Пленуму Верховного Суду
  • розширення процесуальних можливостей для збору адвокатами доказів у кримінальних провадженнях.
  • удосконалення технічних та юридичних механізмів захисту права власності, підвищити оперативність та ефективність позасудових (адміністративних) засобів захисту права власності.
  • проведення “перезавантаження” контрольно-силових органів із набором нових кадрів на конкурсній основі, із встановленням конкурентоздатних на ринку праці заробітних плат, але із радикально звуженим обсягом корупційних можливостей та продуманими запобіжниками проти зловживань.
  • створення та посилення інструментів стримувань і противаг в процесі реформи децентралізації, як це передбачено концепцією реформи.
  • реформування виборчого законодавства, яке має забезпечувати краще відображення волевиявлення виборців, а також запобігання та перешкоджання фальсифікаціям і підкупу виборців
  • розширення відкритого доступу до публічної інформації, інформування широкого кола користувачів до її аналізу і використання;
  • сприяння створенню та розвитку аналітичних центрів, діяльність яких спрямована на незалежну і об’єктивну оцінку діяльності влади;
  • розвиток електронного урядування, залучення громадян до обговорення рішень, що приймаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування;
  • впровадження кращих світових практик щодо розробки державних політик із залученням всіх зацікавлених осіб, широкого обговорення та інформування населення;
  • проведення просвітницьких кампаній, спрямованих на економічну та політичну просвіту, зокрема пояснення методів та наслідків демагогічного популізму

В сфері фінансових та макроекономічних загроз економічної безпеки:

1) віднесення розміру державного боргу до ключових загроз національній безпеці – внесення відповідних змін до Стратегії національної безпеки України;

2) скорочення вразливості державного боргу до зовнішніх чинників (зниження валютного ризику, що пов’язаний зі значною часткою державного боргу України в іноземній валюті) через:

  • поступове обмеження випуску облігацій, номінованих в іноземній валюті;
  • збільшення долі облігацій державної позики, зокрема зовнішньої державної позики (ОЗДП), в національній валюті;
  • створення умов виходу на внутрішній ринок іноземних «якірних» інвесторів (за прикладом приєднання України до системи Clearstream);
  • розширення доступу національних інвесторів, насамперед громадян України та компаній, до боргових цінних паперів у національній валюті, у тому числі внаслідок збільшення кількості первинних дилерів й маркет-мейкерів на ринку державних цінних паперів;

3) зниження у структурі державного боргу України частки короткострокового та середньострокового боргу шляхом поглиблення співпраці з міжнародними фінансовими організаціями (залучення нового боргу з довшим строком до погашення, збільшення частки довгострокових інструментів з фіксованою ставкою та подальше зниження середньої вартості обслуговування державного боргу через залучення джерел пільгового фінансування);

4) подальше вирівнювання графіка погашення державного боргу України та зменшення пікових навантажень на державний бюджет шляхом викупу (рефінансування до настання терміну погашення) та обміну облігацій державної позики з погашенням в періоди піків рефінансування (2019-2023 рр.);

5) з метою залучення кваліфікованих управлінців, підвищення оперативності, прозорості та ефективності розв’язання проблем державного боргу розглянути можливість аутсорсингу функції управління державним боргом від Міністерства фінансів України до незалежної установи або агенції;

6) здійснення конверсії неринкових боргових зобов’язань (насамперед ОВДП, які випущені для капіталізації державних банків та державних підприємств) в ринкові інструменти;

7) внесення змін до Бюджетного Кодексу України в частині запровадження норми щодо ліміту темпів зростання державного боргу до попереднього року.

8) імплементація у національне податкове законодавство міжнародних стандартів податкової прозорості, зокрема елементів Закону США про оподаткування іноземних рахунків (FATCA) та Плану ОЕСР/G20 з протидії розмиванню бази оподаткування та переміщенню прибутку (antiBEPS), до яких Україна приєдналася, зокрема:

  • модернізація механізмів контролю трансфертного ціноутворення, запровадження звітності в розрізі країн для міжнародних груп компаній, що містить узагальнену інформацію про отримані доходи, сплачені податки в різних країнах світу;
  • впровадження правил оподаткування контрольованих іноземних компаній, спрямовані на стягнення податку з нерозподіленого прибутку іноземних компаній, що контролюються резидентами України;

9) приєднання України до процедур автоматичного обміну фінансової та податкової інформації за міжнародним стандартом Common Reporting Standard (CRS) та реалізувати Багатосторонньої конвенції щодо виконання заходів, які стосуються угод про оподаткування, з метою протидії розмиванню бази оподаткування та виведенню прибутку з-під оподаткування (MLI);

10) перегляд умов Угоди від 7 лютого 2017 року між Україною та США для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень FATCA – країна повинна не тільки надавати Урядові США інформацію про рахунки громадян США в Україні, а й почати отримувати дані щодо рахунків українців в США (дотримання принципу взаємності – двосторонній режим);

11) ініціація перегляду двосторонніх Угод про усунення подвійного оподаткування, що включають податкові ставки, які стимулюють «агресивне податкове планування» і схеми уникнення від оподаткування (насамперед Кіпр та Нідерланди);

12) посилення відповідальності за ухилення від сплати податків з одночасним підняттям порогу шкоди у податкових злочинах, запровадження кримінальної відповідальності за товарну контрабанду в особливо великих розмірах та розкрадання (незаконне відшкодування) податку на додану вартість;

13) заборона на законодавчому рівні отримання будь-яких видів державної підтримки (дотацій, преференцій, пільг) суб’єктами господарювання, що афілійовані (контролюються) з офшорних юрисдикцій.

14) початок процедури вступу до Організації економічного співробітництва та розвитку.

15) імплементація до національного бюджетного законодавства Маастрихтських критеріїв зближення ЄС (критерії конвергенції): відношення дефіциту до ВВП не повинно перевищувати 3% та відношення державного боргу до ВВП не більше 60% (приведення ст. 18 Бюджетного кодексу України у відповідність з вимогою) та критеріїв перерозподілу ВВП через публічні фінанси – не більше 37%;

16) проведення поступового зниження податкового навантаження на працю до цільового показника 25% (сумарно ПДФО, ЄСВ, військовий збір) з одночасною публічною інвентаризацією та аудитом видатків та витрат бюджету (по кожній бюджетній програмі або проекту, головним розпорядникам бюджетних коштів) з метою скорочення видатків та витрат бюджету до розмірів критерію перерозподілу ВВП через публічні фінанси.

17) розроблення та внесення на розгляд Верховної Ради України законопроекту, який:

  • ліквідує податкову міліцію України;
  • усуває дублювання функцій у сфері боротьби з економічними злочинами з боку СБУ, Нацполіції та фіскальної служби;
  • визначає правові основи організації та діяльності нового центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов’язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об’єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування;

18) розроблення єдиної (замість окремих нормативних документів Міністерства фінансів та Державної фіскальної служби) Концепції реформування податкової системи на 2019-2021 рр., що включатиме прийняття Податкового кодексу та інших нормативних документів щодо:

  • наділення контролюючих органів виключно сервісними функціями та позбавлення права будь-якої законодавчої ініціативи та трактування податкового та митного законодавства;
  • не дискреційну модель корпоративного оподаткування, з перекриттям широкомасштабних схем прихованого виведення капіталів за кордон
  • перехід контролюючих органів на 100-відсоткові цифрові процедури контактів з громадянами (повноцінний запуск електронного кабінету платника);
  • створення єдиного дата-центру баз даних всіх контролюючих органів за для запобігання маніпулюванням звітністю і зловживанням з даними платників податків;
  • спрощення та скорочення податкової звітності;
  • започаткування нових методів набору персоналу (пошук нових співробітників через різні канали з індивідуальним підходом, запрошення студентів, програма презентації під час кадрових ярмарків тощо);
  • проведення «розумного» скорочення та оновлення персоналу відповідно до оптимізації функцій та процедур з подальшим підвищенням заробітної плати працівникам контролюючих органів.

19) забезпечення суспільної довіри до приватизаційних процесів через ліквідацію Фонду державного майна України та створення нового недержавного органа приватизації, зміни ідеології діяльності (або скасування) інституту радників;

20) розробка Урядом Державної програми приватизації на 2020-2023 рр. з акцентом на залучення ефективних власників;

21) стимулювання появи в Україні стратегічних інвесторів, зокрема шляхом розвитку національного фондового ринку:

  • почати розробку Урядом Інвестиційного кодексу України;
  • прийняти законопроекти що стимулюють діяльність фондового ринку, зокрема, щодо захисту інвесторів від зловживань на ринках капіталу та щодо спрощення залучення інвестицій та запровадження нових фінансових інструментів;
  • створити у 2019 році Міжнародний інноваційний ХАБ в Україні.

22) на законодавчому рівні запровадити (тимчасові або постійні) особливості внесення змін до Бюджетного, Податкового та Митного кодексів України лише один раз на рік – до 1 липня – за спеціальною процедурою);

23) створення Єдиного державного реєстру застрахованих осіб та верифікацію отримувачів пенсій та соціальних виплат;

24) розробка єдиної комплексної Державної програми детінізації заробітної плати та легалізації зайнятості на 2019-2021 рр.;

25) продовження політики законодавчого обмеження практик дострокового виходу на пенсію, отримання пільгових пенсій або надвисоких привілейованих пенсій, а також запровадити прозорі процедури отримання універсальної мінімальної виплати на рівні прожиткового мінімуму для малозабезпечених;

26) законодавче закріплення у бюджетному законодавстві вимог щодо фінансування (зміни до Бюджетного кодексу України):

  • потреб безпеки і оборони на рівні не менше 5% від ВВП;
  • витрат на оборону не менше 3% від ВВП;

27) запровадження на законодавчому рівні процедури проведення Радою національної безпеки й оборони України експертизи проектів Бюджетної декларації та Державного бюджету України їх відповідності вимогам щодо фінансування потреб безпеки й оборони;

28) скорочення кількості податків та квазіподаткових платежів (зборів, державних мит, тощо) та зменшення їх ставок за рахунок зниження неефективних видатків Державного бюджету;

29) збалансування зведеного бюджету; проведення антиінфляційної монетарної політики; демонополізація економіки; зміцнення прав власності та збільшення її обсягу за рахунок запровадження легального ринку сільськогосподарської землі; активізація фондового ринку та ринку ф’ючерсів;

30) дерегуляція підприємницької діяльності, усуненням двозначностей та протиріч у законодавстві, послідовне усунення дискреційних можливостей та адміністративних ускладнень, підвищенні відповідальності контролерів, зокрема:

  • впровадження персональної відповідальності чиновників, які своїми діями або бездіяльністю завдали шкоди бізнесу;
  • заборона відкриття кримінальних проваджень до узгодження податкових зобов’язань і фактичної не сплати узгоджених податкових зобов’язань до бюджету;
  • забезпечення прозорості та відкритості ДФС України шляхом оприлюднення деталізованої знеособленої інформації щодо діяльності служби та платників податків;

31) створення передумов для відкриття ринку земель сільськогосподарського призначення з планомірним усуненням обмежень та надійними інституційними запобіжниками проти рейдерства та шахрайства

32) перехід від солідарної до багаторівневої пенсійної системи, із збереженням на перехідний період вже нарахованих пенсійних зобов’язань

33) підтримання високого рівня конкуренції, з одночасним покращенням інвестиційного клімату; створення сприятливих умов для генерування і комерціалізації інновацій та виробництва інтелектуальних послуг як найбільш продуктивних видів праці шляхом зниження трансакційних видатків

34) створення умов для добровільної детінізації: лібералізація ринку РРО, шляхом введення інноваційної цифрової системи третього покоління (смартфони та планшети у якості реєстраторів); напрацювання методів заохочення добровільного використання РРО та отримання фіскальних чеків з перевіркою їхньої реєстрації (лотереї, грошові заохочення споживачів (кешбеки), запровадження міжнародного принципу вичерпання прав інтелектуальної власності на торгівельні марки та визнання при імпорті сертифікатів відповідності, виданих органами з оцінки, акредитованими в ЄС;

35) боротьба з порушенням митних правил: запровадження обов’язкового обміну інформацією про митну вартість товарів при здійсненні імпорту між Мінфін/ДФС України та уповноваженими органами країн-експортерів із застосуванням індикативної митної вартості тільки у випадку, коли такої інформації немає, і скасування її для решти операцій;

36) уникнення залучення короткострокового спекулятивного капіталу для фінансування запозичень на внутрішньому ринку

37) ізоляція необслугованих кредитів на банківському ринку та робота з ними

38) реструктуризації зовнішнього боргу із зменшенням боргового навантаження

39) посилення контролю за використанням міждержавної технічної допомоги;

40) прийняття і реалізація програми з роздержавлення банків;

41) створення незалежних наглядових рад для державних банків,

42) підвищення стійкості економіки до впливу зовнішніх і внутрішніх викликів і загроз шляхом вдосконалення системи стратегічного планування, послідовного проведення державної політики в сфері забезпечення економічної безпеки, забезпечення інституційної незалежності Національного банку;

43) оптимізація регулятивної і податкового навантаження з урахуванням необхідності забезпечення сталого розвитку економіки країни і модернізації її виробничо-технологічної бази

44) проведення інституційної реформа Державної фіскальної служби та митниці, автоматизація процесів, набір співробітників на відкритих конкурсах, встановлення конкурентних заробітних плат

45) зменшення долі у ВВП прямих податків, збільшення долі у ВВП податків на землю та нерухоме майно, які є більш стійкими до маніпуляцій

46) запровадження єдиного електронного податкового документу для покращення контролю ланцюжка постачання ризикових категорій товарів.

47) забезпечення рівного доступу підприємців до системи державних закупівель шляхом порівняння при проведенні тендерів ціни учасників без урахування ПДВ (або забезпечити повернення ПДВ його платникам при перемозі у тендерах)

48) збереження спрощеної системи оподаткування, мінімізація зловживань великим бізнесом за допомогою системи спрощеного оподаткування

49) імплементація плану дій з реформування митниці, розробленого Міністерством фінансів та експертами у 2017 році, ключовими напрямами якого є: удосконалення організаційної структури та підвищення відповідальності митників за порушення митного законодавства, посилення контролю на кордоні та всередині країни, посилити пост-митний контроль та митний аудит, покращити інформаційне, інфраструктурне та комунікаційне забезпечення, посилити відповідальність за контрабанду та порушення митних правил, передбачити кримінальну відповідальність за значні порушення

50) реалізація стратегії розвитку системи технічного регулювання на період до 2020 року

В сфері соціально-демографічних загроз економічної безпеки:

1) стимулювання народжуваності, через державну підтримку родин, покращення механізму надання податкових знижок для родин з дітьми;

2) трансформація пенсійної системи України;

3) проведення державної політики на повернення трудових мігрантів;

4) стимулювання розвитку підприємницької діяльності в Україні

5) зміна державної політики з контролю умов навчання на отримані результати, підвищення якості оцінювання випускників, через розділення функцій навчання, екзаменування і оцінювання знань і вмінь;

7) стимулювання відкриття в Україні філіалів підготовки фахівців провідних університетів світу;

8) розширення стажування українських студентів і викладачів за кордоном

9) верифікація соціальних виплат;

10) розширення державних програм перепідготовки фахівців у відповідності з потребами ринку

11) проведення наступних етапів реформи у сфері охорони здоров’я;

12) розширення програм доступних ліків;

13) впровадження обов’язкового медичного страхування без збільшення навантаження на фонд оплати праці

14) прийняття оновленого Трудового кодексу, метою якого є забезпечення свободи трудового договору

15) зменшення державних регуляцій у сфері працівник – роботодавець;

16) зниження штрафних санкцій за порушення трудового законодавства

18) застосування регуляторних обмежень на ринку праці тільки до підприємств, що мають доведену ринкову владу на цьому ринку

В сфері енергетичних загроз економічної безпеки:

1) Розробити та прийняти МЕВП та МЕРТ довгострокової Енергетичної Стратегії України 2030Е, яка буде відповідати вимогам і критеріям галузевої стратегії та буде частиною комплексної Економічної Стратегії України 2030Е.

2) Розробити і прийняти Програму розвитку ядерно-промислового комплексу України на період до 2050 року

3) Створити окремий штаб з питань енергобезпеки у системі Кабінету Міністрів України, розробити систему постійного моніторингу ризиків сектору та покласти на штаб КМУ відповідальність за моніторинг та контроль ризиків.

4) Розробити прогнозні баланси забезпечення України первинними енергоресурсами (ЕР) та паливами до 2030 року

5) Сформувати переходу до самозабезпечення України первинними енергоресурсами до 2025 року

6) Сформувати план нарощування видобутку енергоресурсів: вугілля, природного газу, нафти та газового конденсату

7) Встановити KPI у кожному сегменті сектору – видобутку газу, видобутку вугілля, видобутку та переробки нафти, генерації, розподілу та передачі електроенергії, енергозбереженні та назначити відповідальних за виконання KPI

8) Сформувати року комплексну програму зниження енергоспоживання, яка включатиме наступні заходи: утеплення будівель, реалізацію енергозберігаючих заходів в процесі оновлення та перепроектування систем теплопостачання, перебудову роботи ТЕС

9) Розробити план диверсифікації імпортних поставок ЕР для досягнення цілі граничної долі кожного постачальника у розмірі не більше 30% від сукупного споживання

10) Ухвалити закон про формування мінімальних запасів нафти, у повній відповідності до зобов’язань і практик Європейського Енергетичного співтовариства, а також усіх необхідних підзаконних актів

11) Здійснити перехід до обов’язковості процедури відкритого публічного аукціону для видачі ліцензій та відведення ділянок під видобуток нафти і газу. Застосувати наступне – передача ділянки під угоду про розподіл продукції здійснюється лише після 3-разового провалу аукціону із зобов’язанням інвестора здійснити вкладення обсягом 3 млн дол. протягом періоду 2 років з моменту отримання ділянки

12) Забезпечити умови для створення ринків та переходу до ринкових механізмів ціноутворення в усіх сегментах сектору: видобутку вугілля, нафтогазовидобутку, сегментах генерації та дистрибуції електроенергії, теплопостачання.

13) Забезпечити початок функціонування вільного ринку електроенергії в строки, передбачені Законом України «Про ринок електричної енергії», але не пізніше 2020 року

14) З 2020 року ліквідувати перехресне субсидування і регулювання тарифів в секторі електроенергії, за виключенням регулюванням діяльності природних монополій.

15) Поставити завдання НЕК «Укренерго» (KPI керівництва) завершити процес синхронізації з ENTSO-E до кінця 2023 року

16) Розробити план нарощення маневрових потужностей електроенергетики (МЕВП)

17) Посилити громадський контроль над роботою Антимонопольного комітету України та Національної комісії з регулювання енергетики та комунальних послуг

18) Завершити до кінця 2020 року підготовку до акціонування (з можливим подрібненням на 3 окремі компанії, виділенням інших непрофільних бізнес) та відкритого публічного продажу ДП “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України”.

19) Розробити систему моніторингу інформаційних атак, вивчення джерел їх походження та їх протидії

20) Розробити та прийняти програму протидії кібератакам, терактам, інформаційним атакам

21) Розробити систему постійного моніторингу загроз (ризиків) енергозабезпечення

В сфері інфраструктурних загроз економічної безпеки:

1) Сформувати комплексну довгострокову стратегію розвитку транспорту до 2030 року, яка буде відповідати вимогам галузевої стратегії та буде частиною комплексної Економічної Стратегії України.

2) Розробити в рамках Стратегії портфель пріоритетних інвестиційних проектів з високим рівнем макроекономічних ефектів​.

3) Створити Національну комісію з питань розвитку транспорту.

4) Підвищити контроль за належним виконанням судових рішень, щодо корупціонерів

5) Ввести заборону (з важкими наслідками в разі невиконання – аж до реприватизації активів) на втручання олігархів в діяльність державних органів влади та державних компаній – деолігархізація

6) Ліквідувати тарифні класи вантажів у секторі УЗ, встановити єдиний тариф

7) Створити умови для збільшення приватного капіталу в секторі

8) Підвищити частку приватних залізничних компаній (без залізничної інфраструктури, яка лишається в УЗ). Передумовою для цього є прийняття закону про залізничний транспорт.

9) Внести зміни до інвестиційної програми Укрзалізниці до 2021 року щодо збільшення закупок/модернізації тяги та впровадити жорсткий контроль за рівнем її виконання. Встановити персональну відповідальність високооплачуваних посад керівництва УЗ та її наглядової ради

10) Замінити або відремонтувати критичні участки залізничної колії

11) Розширити мережу електрифікованих доріг​ з 52% до 90%

12) Реалізувати проекти з будівництва євроколії, високошвидкісних залізничних доріг

13) Підвищити рівень оборотності вантажних вагонів залізничного транспорту України

14) Скоротити час на обслуговування вантажних вагонів

15) Підвищити частку приватних вагонних компаній

16) Встановити справедливий розподіл залізничного тарифу на вагонний, локомотивний та інфраструктурний

17) Знайти компроміс з бізнесом та підвищити тарифи на залізничні вантажні перевезення

18) Встановити чіткий контроль та моніторинг за використанням коштів дорожнього фонду за цільовим призначенням

19) Збільшити частку доріг І категорії з 1% до 20% до 2030 року, для перевезення вантажів масою більше 40 т, особливо до портів Чорного та Азовського мор

20) Оптимізувати дорожню карту будівництва доріг з урахуванням основних вантажних економічних та транзитних потоків

21) Створити концесійні дороги для залучення приватних інвесторів

22) Розширити мережу обласних та регіональних аеропортів в зонах найвищого руху пасажирів

23) Збільшити інвестиції в реконструкцію аеродромів України

24) Створити сприятливе середовище для залучення перевізників з низькими цінами білету (лоукостерів)

25) Прийняти закон «Про внутрішній водний транспорт», який регулюватиме діяльність всіх стейкхолдерів ринку внутрішнього водного транспорту: держави, бізнесу, інвесторів, громадян України

26) Допустити іноземний флот терміном до 5 років

27) Уніфікувати тарифи та збори в портах України (до 6 тарифів та зборів)

28) Зменшити тарифне та адміністративне навантаження в портах України

29) Визначити як пріоритет – будівництво в Україні цементобетонних доріг, які мають більшу довговічність та є дешевшими, ніж асфальтобетонні дороги (у порівнянні економічної ефективності доріг протягом 20 років)

В сфері зовнішньоекономічних загроз економічної безпеки:

  • Інтенсифікувати адаптацію українських технічних регламентів до стандартів ЄС; завершити гармонізацію вітчизняних санітарних та фітосанітарних заходів із стандартами ЄС та забезпечити їх впровадження
  • Розробити і реалізувати план заходів щодо збільшення тарифних квот Україні на ринках країн ЄС
  • Забезпечити подальшу лібералізацію дозвільного регулювання господарської діяльності, що має передбачати скорочення процедури реєстрації компаній, спрощення умов отримання доступу до землі, зменшення дозволів та погоджень, забезпечення прозорості та неупередженості ліцензійно-дозвільних процедур, автоматичне продовження термінів ліцензій;
  • Удосконалити роботу відповідних органів влади в питання антидемпінгових розслідувань та забезпечення швидкої реакції на дії інших країн, що порушують правила міжнародної торгівлі;
  • Впровадження ефективних процедур МЕРТ щодо антидемпингових розслідувань, забезпечення швидкої реакції на відповідні порушення
  • Забезпечити розвиток системи інформаційно-консультаційного забезпечення інвестування, що, зокрема, має передбачати збір, публікування і поширення інформації стосовно економічних та правових засад інвестиційного клімату в країні, макроекономічного та політичного середовища, галузевих умов, можливих форм та умов бізнес-діяльності, інформації з правових та економічних аспектів міжнародної діяльності, надання відповідних статистичних даних;
  • Створити інституційноу систему супроводження інвесторів, що вже реалізують інвестиційні проекти в країні, зокрема, у спосіб періодичного проведення опитування компаній, регулярної взаємодії з компаніями з питань зміни умов їх діяльності, нового законодавства тощо;
  • Розробити ефективні прозорі механізми державно-приватного розподілу ризиків через впровадження відповідних програм страхування інвестиційної та зовнішньоторговельної діяльності, із запобіжниками щодо корупційних ризиків;
  • Розробити національний план дій щодо підвищення конкурентоспроможності економіки в умовах їх функціонування, входження вітчизняних підприємств у міжнародні виробничі промислово-технологічні ланцюги, розробка стратегії розвитку торговельно-економічних відносин, взаємоузгодження заходів захисту інвестицій, активізація інформаційного обміну, поглиблення співробітництва в рамках транскордонних електронних бізнес-платформ
  • Проводити активну політику з укладання угод про вільну торгівлю з країнами-учасницями торговельних блоків на вигідних для України умовах;
  • Брати участь у реалізації глобальних інвестиційно-інфраструктурних проектів;
  • Активізувати протидію несумлінній конкуренції відносно українських підприємств на зовнішніх ринках, посилити представницьке забезпечення зовнішньоекономічних інтересів на міжнародному рівні шляхом залучення вітчизняних фахівців до аналітично-дорадчих та консультативних міжнародних інститутів з антимонопольного регулювання;
  • Сприяти виявленню можливостей та розширення українського представництва в керуючих органах СОТ, МФО тощо.
  • Активізувати протидію будівництву «Північного потоку-2», яка вже здійснюється через дипломатичні канали. Позиції України міг би підсилити продаж контрольного пакету ГТС консорціуму європейських та інших міжнародних інвесторів не пов’язаних з Росією та Газпромом, із спрямуванням надходжень на зворотний викуп частини державного боргу та варрантів ВВП, і перенесенням точки постачання газу до країн ЄС на україно-російський кордон, що дозволило б також обґрунтовано зменшити ціну на газ в Україні.
  • Ухвалити державну програму зменшення залежності від російського ринку, зокрема, забезпечити контроль над експортом критичних для РФ товарів та послуг та обмежувати їх виходячи з політичної доцільності та планомірно скорочувати решту експорту через позбавлення будь-яких видів преференцій та введення обмежень і відповідних санкцій;
  • Ухвалити державну програму зменшення залежності від постачання російських товарів критичного імпорту. Зокрема, вона має передбачати налагодження виробництва скрапленого газу в Україні, введення мит на постачання з РФ комплектуючих заради стимулювання їх виробництва в Україні або закупівлі в інших країнах.

Авторський колектив:

Експерти аналітичних центрів:

За сприяння Фонду підтримки економічної безпеки України

2019 рік

Посилання[]

Advertisement